Морське трудове право
Відповідальність судновласника за невиплачену заробітну плату екіпажу
Екіпаж вантажного судна залишається без виплаченої заробітної плати. Роботодавець, судновий менеджер, перебуває у стані неплатоспроможності, а ланцюг бербоут- та субербоут-чартерів дозволяє кожній із компаній вказувати на наступну як на відповідальну. Вимоги моряків залишаються без адресата.
Адвокатська фірма спрямувала претензії також до судновласника, на підставі Кодексу торговельного мореплавства, згідно з яким заробітна плата екіпажу є витратою на експлуатацію судна і покладається на його рахунок.
Справи розглядалися судами морського центру країни, де з цього питання склалася стала практика, згідно з якою судновласник не відповідає за заробітну плату екіпажу. Суд першої інстанції відхилив претензію у кожній зі справ, а апеляційна інстанція підтвердила відмови, загалом сорок шість судових актів, постановлених усіма складами, які розглядали справи.
Адвокатська фірма не відмовилася від жодної зі справ і довела їх до Верховного касаційного суду.
Результат: Двадцять три касаційні справи, усі завершилися на користь моряків. Верховний касаційний суд у обох своїх цивільних відділеннях та в різних складах скасував рішення апеляційної інстанції та задовольнив претензії до судновласника. Дотогочасна практика судів із цього питання була подолана.
Торговельне і корпоративне право
Права акціонерів, оскаржені після збільшення капіталу
Двоє акціонерів болгарського акціонерного товариства залишаються без документів, які матеріалізують їхні права: після збільшення капіталу товариство відмовляється видати їм тимчасові посвідчення на новопридбані акції та внести їх до книги акціонерів.
У ході спору проти них були висунуті книга акціонерів, яка бракувала протягом років і була представлена лише на пізнішому етапі справи, твердження про те, що тим часом весь їхній пакет акцій було передано третій особі, а також нотаріальний протокол, який засвідчував знищення оригіналів їхніх посвідчень. Кожне з цих заперечень було спростовано.
Результат: Позови були задоволені повністю, а Верховний касаційний суд не допустив касаційного оскарження. Захищений акціонерний інтерес перевищує 20 мільйонів євро.
Речове та спадкове право
Визнання права власності за купівлі через підставну особу
У 2010 році клієнт купує виробничу базу в промисловій зоні, земельну ділянку з цехами та складами. Він особисто домовляється про угоди з продавцями і сплачує їм ціну, але через накладені на той час арешти на його майно як покупець у нотаріальних актах записаний його близький родич. Зворотний лист між ними не складається.
Через вісім років записаний як покупець помирає. Інші спадкоємці заявляють, що майно є спадковим. Клієнт подає позови про визнання його власником, стверджуючи, що договори були укладені за особистої симуляції щодо покупця, а записана особа була підставною.
Єдиними письмовими доказами є розписки від дня укладення угод, якими частина продавців засвідчують, що отримали ціну саме від клієнта. Автентичність і час їх складення були встановлені судово-почерківськими експертизами.
Суд першої інстанції та апеляційний суд відхилили позови з однієї й тієї самої підстави: для допустимості розкриття особистої симуляції за допомогою показань свідків суди визнали необхідними два початкові письмові докази, один щодо відносин із продавцями, другий щодо внутрішньої домовленості з підставною особою. Другий такий документ за своєю природою існує рідко. Тому показання допитаних продавців були визнані недопустимими, а позови, недоведеними.
Адвокатська фірма довела справу до Верховного касаційного суду, який допустив касаційне оскарження з цього питання, як питання, що має значення для розвитку права. Суд визнав, що достатньо одного документа, який робить симуляцію ймовірною, і що ця вимога стосується лише допустимості показань свідків, а не кінцевого висновку про те, чи доведена симуляція.
Замість повернення справи на нове розглядання, Верховний касаційний суд вирішив спір по суті: обговорив показання продавців, зіставив їх з експертизами та іншими доказами у справі й визнав симуляцію доведеною.
Результат: Рішення обох попередніх інстанцій були скасовані, а позови, задоволені повністю, з присудженням витрат за трьома інстанціями. Рішення є остаточним, а відповідь на поставлене питання є частиною практики Верховного касаційного суду.
